Не дари подарков дорогих,
У меня нет радости от них.
Ты слова любьви мне повтори,
Утренние росы подари.
Подари мне майскую грозу,
На ветру шумящую лозу,
Чистоту речных, прохладных струй,
Свой, всегда желанный поцелуй.
Подари цветной узор степей,
На озёрах стаи журавлей
Чистый воздух улиц городских,
Нежность, красоту сердец людских.
Подари мне сад в лучах зари,
Звездное сиянье подари,
Белые, пушистые снега,
Изумрудно-яркие луга.
Не нужны мне жемчуг и алмаз,
Жизнь пускай одарит счастьем нас!
Трелью соловьинною в лесу,
Розою вплетенною в косу,
Подари в полях цветенье ржи,
В быстром танце вихрем закружись,
Нежность не скупись мне подарить,
Буду я всегда тебя любить.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 8877 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
ПРекрасное признание. Комментарий автора: Спасибо Женя!Нашим Женам и любимым нравятся слова признагия их красоты, ума и любьви. надо только доказывать это своими делами. подтверждающими эту любовь и уважение. Удачи тебе женя в твоем творчестве. Да пошлет Господь свое благословение и на тебя С уважением.
Дудка Надежда
2011-06-22 07:04:52
Очень красиво.Благословений Вам и Вашей семье.
Спасибо. Комментарий автора: Надюша! Спасибо Вам преогромнейшее. Надеюсь, что у Вас всё хорошо.Дай Боже и дальше в вере и надежде Жить и творить хваля Господа нашего. Творческого настроения и всех благ. С уважением.
Ирина Фридман
2011-06-23 06:49:09
Здорово! Храни вас Бог. Комментарий автора: Спасибо Ирина.Да лагословит и Вас Господь в ваших трудах.С уважением.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
