* * *
Несовершенны мы? Виной тому ли Бог?
А ты Ему советом бы помог?
Ему ли пред тобой держать отчет, —
Земное все Им принято в расчет.
* * *
Ужасно много человек боится,
От страха сочиняет небылицы.
Хотел, чтобы и там — поменьше боли —
Куда придет однажды поневоле.
* * *
Кто я? И что я значу?
Как мне себя оценить? —
Крохотный солнечный зайчик,
Осени тонкая нить.
Может никто не заметит.
Может быть — ну и пусть:
Будет на этом свете
Капелькой меньше грусть,
Капелькой меньше радость,
А в остальном я везуч.
Много ли мне надо? -
Лишних бы не было туч.
* * *
Утро ясное! Утро росное!
Торжествует солнечный свет.
В травах капельки тают звездами,
Но не тает ромашковый снег.
А молчать не умеют годы,
Тот ушел — и другой взамен...
По опушке надежды ходишь
И не ждешь больших перемен.
ЗАРИСОВКА
Ночь уходит неохотно,
Угли не раздул восток,
Тучи обложили плотно
Неба голубой лесок.
Засыпают, засыпают
Позабытые костры,
Дымка берег покрывает,
Тишь речную не пугает,
И густой ивняк роняет
В воду мрака лепестки.
* * *
Покажите мне такую птицу,
Что, вырвавшись на волю загрустит сильней,
И захочет в клетку возвратиться,
Потому что кормят там плотней.
Пусть ты станешь жертвой чёрной птицы,
Пусть тебя проткнет железный клюв,
Это страшно в клетку возвратиться
Полной грудью воли зачерпнув.
Ну, протянешь лишних две недели
И нахохлясь свалишься в помет...
Нет, уж пусть (так хочется) из тела
Душу вынет, все-таки, полет.
* * *
Вновь из сердца песня
Просится на волю.
Что мне, что мне делать
В этот миг с собою?
Серые заботы
Донельзя противны,
Донельзя бесцветны,
Крайне примитивны.
О шипы колюсь я,
Обрываю ветки,
Выпускаю песню
Из железной клетки.
* * *
Елочки-монашки,
А березки — нежность,
Облака — рубашки,
Синь и белоснежность.
Лиловеют дали,
Близь — цветное блюдо.
Серость обещали,
Но лучи повсюду.
* * *
Спешат отцвести анемоны,
Покуда трава не густа;
Промедлил ты, проворонил —
Вороной гляди из куста.
Водой по края затоны,
Не скоро теплу обмелеть.
Спешат отцвести анемоны,
Спешат анемоны сгореть.
* * *
У окон твоих тополь,
Вечер дождем начат,
Смотрит в твои окна,
Смотрит, и кажется, плачет.
И вот размыты печали,
Жизнь хоть кого укачает.
Я тебя не встречаю,
Сердце порой встречает.
* * *
Живые цветы
В ваших руках.
Живые, живые,
Словно мечта.
Помню и я
Их аромат...
Белый цветок —
Царство услад.
Красный цветок —
Пламя любви.
Он у меня
Далеко позади.
Милые, нежные,
Дай-то вам Бог,
Чтоб не дарили
Вам черный цветок.
* * *
В природе повторяется:
И ливень, и мороз;
То солнце появляется,
То туч за возом воз,
То синева, то золото,
То зелень, то бело.
В волшебной сказке, Золушке,
Волшебно повезло.
Вернулись птицы сизые,
С листвой опять ветла,
И наша речка чистая —
Назад не потекла.
Ты вовсе не затворница,
И я другой любим,
Но песня долго помнится,
Что в юности любил.
ЧЕЛОВЕК
Его поднимут до небес,
Его опустят до эреба;
А человек и был, и есть
Поборник красоты и хлеба;
Всегда стремясь возвысить «я»,
Пред силой будет преклоняться.
Им приукрасится земля,
И им же будет оскверняться.
КРАСИВАЯ
Не браться и раскаяться —
Не прыгать на забор,
Пусть сердца прикасается
Минор, а не мажор.
Дороги закалужены,
Низину спрятал дым.
И ничего не нужно мне,
А нужно ли другим?
Ведь все растает дымкою
Простой и золотой.
Не той пошел тропинкою?
А если бы по той?
Тот выпорхнул, тот выехал;
Тот — лебедь, тот — сова...
Любил я речку тихую
И тихие слова.
Пионы — за оградою,
А тут один осот...
Пусть листья в воду падают,
Пусть их струя несет.
Глаза поблекли синие,
Все толще пыли слой...
И все же жизнь красивая,
Хоть строгая порой.
* * *
Сердца пруд я не стану чистить —
Коз паршивых пленять, да?
Все равно им, что грязный, что чистый,
Что бананы, что лебеда.
Для тебя чист хотел быть, и что же?
Иней сбросить спешат провода.
Пусть пасутся паршивые козы
У заросшего тиной пруда.
* * *
Опять я хватаюсь за старые темы:
Хочу зло любовью со света сжить,
А жизнь мне другие сует теоремы,
Которые проще намного решить.
Кто голову этим себе засоряет —
Под смех попадает, затем и в дурдом.
Тот счастлив, кто просто работу ломает,
Живет по-житейски, а значит, ладом.
Когда б перестать - у рассудка маячить,
Деньгу заарканивать тысяч за пять,
С женой на машине рулить на пердачу,
Где в шортах ходить да клубничку щипать.
Соседи не минут польстить непременно,
Мол, умница Палыч — умеет жить,
Над крышею круглая телеантенна,
В углу холодильник «Стинол» дребезжит.
А счастлив ли Палыч? А шут его знает —
Ковры лезут на стены, жрать, есть и пить
Подохнет когда — пес соседский пролает:
«Все правильно — хватит небо коптить».
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.